- розпусник
- —————————————————————————————розпу́сникіменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови. 2005.
розпусник
Смотреть что такое "розпусник" в других словарях:
розпусник — а, ч. Той, хто зневажає норми моралі, веде аморальний спосіб життя … Український тлумачний словник
розпусник — (той, хто зневажає норми моралі), розпутник, безпутник, потіпах[к]а; гріховодник, гріховода, бахур, перелюбник, перелюбець, волоцюга, блудник (той, хто веде розпусне статеве життя) … Словник синонімів української мови
куревник — розпусник … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
розфійник — Розфійник: марнотратник [14] розпусник [I] «Розфійник» (марнотрат, марнотратник): «Адіть, говорять, пияк, розфійник, марнотратник! то ти мені вже тепер таке строїш?» (150) викладено «розпусник», незважаючи на контекст і словник Желехівського,… … Толковый украинский словарь
бахур — а, ч. 1) лайл.Розпусник; залицяльник, полюбовник. 2) зневажл. Позашлюбна дитина; байстрюк. 3) діал. Хлопець; дитина … Український тлумачний словник
вертеп — у, ч. 1) заст. Печера. 2) тільки одн. Старовинний пересувний ляльковий театр, де ставили релігійні та світські п єси. 3) Сховище або місце гульбища злочинців, розпусників і т. ін … Український тлумачний словник
пічлаз — а, ч., діал. Розпусник … Український тлумачний словник
розпусниця — і. Жін. до розпусник … Український тлумачний словник
розпутник — а, ч. Той, хто веде розпутне життя; розпусник … Український тлумачний словник
содоміт — а, ч. Розпусник збоченець … Український тлумачний словник
